By Пару тижнів тому з інтерфейсу Steam зникла цифра, що позначала середній процент “завершеності ігор” (Average Game Completion Rate, AGCR). Заходжу я в свій профіль і бачу: щось не так. Аж стало ясно, що немає більше отих 37%, які висіли зі мною більше року. Можна сказати, від нас пішла епоха!
Насправді, я вдячний Steam за рішення прибрати цю цифру з профілю гравця. Хай не критично, але вона псувала мені задоволення від ігор в цілому і досвід користування Steam зокрема. Ця цифра однаковою мірою знеохочувала досліджувати нові ігри і повертатися до улюблених старих. Ця цифра була несправедливою оцінкою, що живила нездоровий перфекціонізм.
Що позначали ці 37%?
Безсенсовний відсоток
Почнімо з того, що це взагалі дуже часто не про “завершеність” ігор. Не про проходження аж до сюжетного фіналу чи відкриття всіх доступних режимів гри. А про так звані “досягнення” – винагороди, які інтерфейс Steam висвічує гравцю на сторінці відповідної гри. Наскільки високою буде “завершеність гри”, залежить напряму від того, як прописані ці досягнення.
- Бувають дуже лінійні ігри, де досягнення прив’язані суто до проходження сюжетних розділів (пройти гру = зібрати 100% “проходження”).
- Буває, досягнення видаються за дотошний пошук рідкісних секретів чи встановлення якихось рекордів (пройти гру легко, здобути 100% досягнень дуже складно).
- Буває, що перелік досягнень іде далеко за сотню і вимагає пройти гру багато-багато разів усіма можливими способами (100% отримає той, у кого нема інших занять та навіть інших ігор).
- Буває, досягнення видаються за гру в режимі, який тобі взагалі не цікавий (щоб отримати 100%, треба мучитися тим, що тобі не треба).
Скажімо, я чимало грав у GTA V – там чудова сюжетна кампанія і купа різних сторонніх активностей для одиночного гравця. Однак левова частка досягнень видається за гру онлайн. А я не хочу в цю масовку-тусовку. Чи це означає, що я не пройшов гру? Напевно, ні. Але чому тоді мій улюблений сервіс тикає мені в обличчя якісь недолугі відсотки?
Пекло перфекціоніста
Важлива деталь: відсоток “завершеності” враховує лише ті ігри, в яких у гравця було принаймні одне досягнення. І це ніби справедливо: тобі не ставлять оцінок за те, що ти не вмикав. Якби мій AGCR враховував усе, що я надибав десь на розпродажі та так і не встановив, оті 37% легко перетворилися б на 17%, а може навіть і на 7%.
Я ніколи не вважав себе перфекціоністом. Проте ця математика все ж таки породила в мені острах братися за щось нове: а раптом я пограю годину-дві, зловлю якусь випадкову винагороду, але зрозумію, що гра мені не подобається і більше не захочу повертатися? Дрібні незалежні розробники частенько вставляють у свої ігри досягнення штибу “Ваш персонаж зробив перший крок у грі! Ми такі раді, вітаємо-вітаємо!!!”. Ось ти лише зайшов у головне меню – і в тебе вже є 2% “завершеності гри”, і це вже рахується в отой твій загальний рейтинг, тягне його на “дно”. І це складно виправити, адже навіть видалення гри з профілю не переставало враховувати її здобуті досягнення!
Іншими словами, цей сукупний відсоток заохочував проходити якомога далі в кожній грі, яку ти вже почав, але псувала приємність відкриття чогось нового. І одночасно з тим AGCR знижував бажання повертатися до старих ігор, де більшість досягнень вже здобуті. Ти звикаєш до оцих зовнішніх заохочень і коли вони вичерпуються, гра втрачає частину привабливості, навіть якщо у ній ще багато контенту і приємна атмосфера або якщо вона побудована на твоїх улюблених ігрових механіках.
Так не повинно бути.
Остаточна ясність
Гра лишається грою, допоки вона добровільна, інакше це не гра, а морока. Можливо, проблема із сукупною “завершеністю” саме в тому, що це ніби мета-гра, про участь в якій нас не запитували. Steam не питав на самому початку, чи хочу я вижимати максимум з усього, у що граю.
Відповідь – ні.
Загалом, доводити почате до кінця – почесно і здраво. Однак правда життя в тому, що далеко не всі чи-то ігри, чи-то книги, чи-то серіали варті 100%-го завершення. Деякі краще полишити на півдорозі. Деякі взагалі варті того, щоби їх лише спробувати.
Нав’язаний норматив від Steam зник, і мені тепер легше бачити, скільки всього в моїй бібліотеці насправді не потребуватиме перевстановлення, імовірно, вже ніколи. І натомість скільки всього, за чим я скучив, скільки нового, що мені хотілось би для себе відкрити, і мабуть головне – які ігри я справді хочу пройти до самісінького кінця.
